<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" version="2.0">
  <channel>
    <title>DSpace Collection:</title>
    <link>https://library.megu.edu.ua:9443/jspui/handle/123456789/4266</link>
    <description />
    <pubDate>Thu, 02 Apr 2026 09:30:31 GMT</pubDate>
    <dc:date>2026-04-02T09:30:31Z</dc:date>
    <item>
      <title>ВИДИ ТА ЗАСОБИ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ</title>
      <link>https://library.megu.edu.ua:9443/jspui/handle/123456789/4539</link>
      <description>Title: ВИДИ ТА ЗАСОБИ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Authors: Барабанова, Н. Р.; Грушевська, Ю. А.
Abstract: У процесі виконання функціональних обов’язків або посадових функцій спеціалісти постійно спілкуються, використовуючи різні види та засоби комунікацій (соціальні, професійні, ділові). У цій статті автори доводять, що будь-які форми взаємодії співробітників у тій чи іншій організації будуються насамперед у плані соціально-комунікативних контактів.&#xD;
Основна ідея зробленого авторами дослідження полягає в тому, що у різних сферах діяльності соціальна взаємодія паралельно з усіма іншими видами характеризується специфічними ціленастановами, рольовими настановами взаємодії, соціально-психологічними та соціально-мовленнєвими характеристиками комунікантів. Це потрібно мати на увазі, розробляючи навчальні, методичні матеріали для майбутніх фахівців у навчальному процесі у закладах вищої освіти.&#xD;
Авторки стверджують, що уніфікація видів та засобів соціальних комунікацій у професійній діяльності передбачає, що у навчальному процесі формування комунікативної компетентності майбутніх фахівців насамперед необхідно пояснити, як використовуються у конкретних ситуаціях вербальні та невербальні засоби взаємодії, узагальнити та уніфікувати їх.&#xD;
Практика формування комунікативно-мовленнєвих умінь в аудиторіях різного віку, рівня знань, цілей навчання дозволяє авторкам стверджувати, що будь-які засоби комунікації інваріантні відносно до сфери, ситуації, рівня та виду соціальної взаємодії.&#xD;
У статті стверджується, що оволодіння соціокомунікативною компетентністю, тобто вміннями і навичками вербальної й невербальної поведінки у типових комунікативних ситуаціях трудового процесу підвищить ефективність підготовки фахівців до трудової соціалізації, до більш ефективної активності у ситуаціях професійної та соціальної діяльності.</description>
      <pubDate>Sat, 01 Jan 2022 00:00:00 GMT</pubDate>
      <guid isPermaLink="false">https://library.megu.edu.ua:9443/jspui/handle/123456789/4539</guid>
      <dc:date>2022-01-01T00:00:00Z</dc:date>
    </item>
    <item>
      <title>СОЦІАЛЬНІ МЕДІА Й СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ В ПРОЦЕСІ КОНВЕРГЕНЦІЇ СТАРИХ І НОВИХ МЕДІА</title>
      <link>https://library.megu.edu.ua:9443/jspui/handle/123456789/4538</link>
      <description>Title: СОЦІАЛЬНІ МЕДІА Й СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ В ПРОЦЕСІ КОНВЕРГЕНЦІЇ СТАРИХ І НОВИХ МЕДІА
Authors: Алексеєнко, Ю. О.
Abstract: Період глобалізації суспільства з появою мережі Інтернет ознаменувався стрімким розвитком соціальної взаємодії, формуючи новий тип інформаційно-мережевого суспільства. Об’єднання людей у спільноти за професійними інтересами чи іншими вподобаннями розширювало кордони комунікаційного впливу. З’явилось безліч можливостей здобувати та поширювати інформацію на великі відстані, не докладаючи до цього великих зусиль. Блогові платформи, соціальні мережі, форуми, чати тощо стали ідеальним засобом комунікації.&#xD;
Прагнення людей до самовираження поступово сформувало новий тип журналістики, який отримав назву «громадянська». Ці процеси, які відбувалися в суспільстві та тривають нині, прямим чином впливають не тільки на способи подачі інформації аудиторії, але й на самі засоби комунікації. Традиційні ЗМІ, намагаючись бути на хвилі часу, вимушені зазнавати певних трансформацій, набуваючи рис нових медіа.&#xD;
Так, у статті досліджено процес конвергенції старих медіа з новими медійними форматами. Акцентується на залученні суспільства у процес творення й поширення інформації через соціальні медіа і соціальні мережі.&#xD;
Авторка здійснює диференційний аналіз таких понять, як «нові медіа», «соціальні медіа», «соціальні мережі» і робить спробу спрогнозувати подальший розвиток нових медіа та їх конвергенцію зі старими ЗМІ. Зокрема, в статті значна увага приділяється соціальним мережам. Наводяться статистичні дані, які репрезентують найпопулярніші соціальні мережі 2021 р. У процесі дослідження авторка доходить висновку, що найпопулярнішими соціальними мережами світу й України є Facebook, YouTube, Instagram. Кількість користувачів соціальних мереж і мережі Інтернет постійно зростає. Це пов’язано не тільки з постійним технічним вдосконаленням сучасних засобів і платформ для спілкування й розваг, а й зі збільшенням кількості користувачів мобільних пристроїв із можливістю виходу в мережу Інтернет.</description>
      <pubDate>Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT</pubDate>
      <guid isPermaLink="false">https://library.megu.edu.ua:9443/jspui/handle/123456789/4538</guid>
      <dc:date>2021-01-01T00:00:00Z</dc:date>
    </item>
    <item>
      <title>Соціальні комунікації інформаційного суспільства: теоретичні та прикладні аспекти</title>
      <link>https://library.megu.edu.ua:9443/jspui/handle/123456789/4537</link>
      <description>Title: Соціальні комунікації інформаційного суспільства: теоретичні та прикладні аспекти
Authors: Гудманян, А. Г.; Ягодзінський, С. М.
Abstract: У науковій роботі досліджуються соціальні комунікації в реаліях соціально-економічних та культурно-історичних трансформацій інформаційного суспільства. Представлено теоретико-методологічний і прикладний аспекти реалізації соціальних комунікацій у сучасних соціальних практиках. Репрезентовано стан і перспективи місця й ролі соціальних комунікацій у подоланні суперечностей, загроз і ризиків цивілізаційного поступу. Відображено етапи формування принципів, засобів і методів втілення соціальних комунікацій на початку ХХІ ст. Монографія складається з двох розділів, в яких аналізуються соціальні комунікації мережевого суспільства, стилі наукової та міжкультурної комунікації, практики збереження національної ідентичності, форми міжперсональної взаємодії, способи функціонування установ соціальної пам’яті в інформаційному просторі.&#xD;
Адресовано науковцям, науково-педагогічним працівникам, здобувачам наукових ступенів, студентам старших курсів закладів вищої освіти, а також усім, хто цікавиться проблемами розвитку суспільства в умовах нестабільності.</description>
      <pubDate>Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT</pubDate>
      <guid isPermaLink="false">https://library.megu.edu.ua:9443/jspui/handle/123456789/4537</guid>
      <dc:date>2020-01-01T00:00:00Z</dc:date>
    </item>
    <item>
      <title>ІМЕРСИВНА ЖУРНАЛІСТИКА: ВІД ВИТОКІВ ДО СУЧАСНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ</title>
      <link>https://library.megu.edu.ua:9443/jspui/handle/123456789/4536</link>
      <description>Title: ІМЕРСИВНА ЖУРНАЛІСТИКА: ВІД ВИТОКІВ ДО СУЧАСНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ
Authors: Кирилова, О.
Abstract: Розмову про імерсивну журналістику, її специфіку та дієвість варто розпочати із визначення поняття «імерсивний» та аналізу специфіки його впровадження в медіадіяльність. Термін «імерсивний» (від англ. immersive – занурення) запропонували в 1995 р. американські дослідники з Інституту технологій Нью-Джерсі Френк Біокка та БенДелані, присвятивши імерсивним віртуальним технологіям цілу главу системної праці «Комунікація в епоху віртуальної реальності». Автори дослідження вважали, що під&#xD;
«імерсивністю» слід розуміти стан, у якому «віртуальне середовище занурює сприйняття&#xD;
користувача у стимули, згенеровані комп’ютером (тут і далі переклад іншомовних джерел наш – О.К.). Чим більше система захоплює почуття і блокує стимули з фізичного/реального світу, тим більше вона вважається імерсивною» (Biocca &amp; Delaney, 1995). Детальніше феномен імерсивності аналізується в роботі Боба Г. Уїтмера та Майкла Дж. Зінгера (Массачусетський технологічний інститут) «Вимірювання присутності у віртуальному середовищі: анкета присутності» і тлумачиться як «певний психологічний стан, який характеризується сприйняттям себе оточеним, включеним із можливістю взаємодії із&#xD;
середовищем. Цей стан забезпечується безперервним потоком стимулів і відчуттів» (Witmer &amp; Singer, 1998). У 2011 р. Даніель Смолл із Сандійських національних лабораторій (США), запропонувавши новий термін «імерсивна віртуальна реальність» (lmmersive Virtual Reality – iVRJ), розширив імерсивність до стику науки та технологій, вбачивши в ній необхідність для того, щоб «користувач відчував присутність через перцептивне, когнітивне й функціональне занурення та взаємодію в середовищі, створеному комп’ютером» (Small, 2011).</description>
      <pubDate>Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT</pubDate>
      <guid isPermaLink="false">https://library.megu.edu.ua:9443/jspui/handle/123456789/4536</guid>
      <dc:date>2020-01-01T00:00:00Z</dc:date>
    </item>
  </channel>
</rss>

