ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ПОТЕРПІЛОГО У РАЗІ ВІДМОВИ ПРОКУРОРА ВІД ПІДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ В СУДІ

Abstract

Здійснено теоретичний і нормативно-правовий аналіз кримінального провадження у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді. Основна мета роботи полягає у дослідженні проблемних питань, пов’язаних із відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді та її правові наслідки. Значна увага приділена аналізу причин, які можуть вплинути на позицію прокурора як державного обвинувача, що зумовлюють відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді. Підкреслено, що в окремих кримінальних провадженнях прокурор як державний обвинувач виносив постанову про відмову від підтримання державного обвинувачення, завідомо порушуючи чинне законодавство, що наносило шкоду особі та іміджу правоохоронної системи. З метою покращення правового статусу потерпілого в разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді запропоновано доповнити КПК України нормою, якою варто надати можливість потерпілому у необхідних випадках отримувати безоплатну правову допомогу адвоката в судовому засіданні. Сформульовано висновок, що запропоновані доповнення КПК України забезпечать потерпілому можливість відстояти свою позицію у судовому засіданні та захистити законні інтереси у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді. Зазначено, що постанова прокурора про відмову від підтримання державного обвинувачення в суді можлива після повного, всебічного й об’єктивного дослідження обставин справи, правильної оцінки події, доказів і кваліфікації вчиненого, а також повинна бути вмотивованою та аргументованою. В свою чергу потерпілому надається можливість активно брати участь під час судового розгляду справи, а запропоновані доповнення КПК України забезпечать можливість відстояти свою позицію у судовому засіданні та захистити законні інтереси громадян України, що потерпіли від злочинних посягань на їхні конституційні права, і стають реальним кроком в напрямі утвердження соціальної та правової держави, якою Україну визначено в Конституції. Акцентовано увагу на тому, що забезпечення прав особи під час кримінального судочинства не тільки залежить від суду та органів досудового розслідування, а також від нормативно-правового унормування.