ВИДИ ТА ЗАСОБИ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Abstract

У процесі виконання функціональних обов’язків або посадових функцій спеціалісти постійно спілкуються, використовуючи різні види та засоби комунікацій (соціальні, професійні, ділові). У цій статті автори доводять, що будь-які форми взаємодії співробітників у тій чи іншій організації будуються насамперед у плані соціально-комунікативних контактів. Основна ідея зробленого авторами дослідження полягає в тому, що у різних сферах діяльності соціальна взаємодія паралельно з усіма іншими видами характеризується специфічними ціленастановами, рольовими настановами взаємодії, соціально-психологічними та соціально-мовленнєвими характеристиками комунікантів. Це потрібно мати на увазі, розробляючи навчальні, методичні матеріали для майбутніх фахівців у навчальному процесі у закладах вищої освіти. Авторки стверджують, що уніфікація видів та засобів соціальних комунікацій у професійній діяльності передбачає, що у навчальному процесі формування комунікативної компетентності майбутніх фахівців насамперед необхідно пояснити, як використовуються у конкретних ситуаціях вербальні та невербальні засоби взаємодії, узагальнити та уніфікувати їх. Практика формування комунікативно-мовленнєвих умінь в аудиторіях різного віку, рівня знань, цілей навчання дозволяє авторкам стверджувати, що будь-які засоби комунікації інваріантні відносно до сфери, ситуації, рівня та виду соціальної взаємодії. У статті стверджується, що оволодіння соціокомунікативною компетентністю, тобто вміннями і навичками вербальної й невербальної поведінки у типових комунікативних ситуаціях трудового процесу підвищить ефективність підготовки фахівців до трудової соціалізації, до більш ефективної активності у ситуаціях професійної та соціальної діяльності.