Ефективність застосування групової психотерапевтичної практики із орфанними пацієнтами та пацієнтами, які мають зовнішні вади

Abstract

Сучасна медична статистика свідчить про зростання якості діагностики, що, у свою чергу, призводить до збільшення кількості виявлених випадків пацієнтів із рідкісними (орфанними) та хронічними захворюваннями. Такі хвороби супроводжуються не лише фізичними обмеженнями, а й потребують особливого психологічного підходу у веденні пацієнтів. Водночас системна психотерапевтична підтримка для цієї категорії залишається недостатньо розробленою, особливо в аспекті групових форм роботи. Проведене дослідження актуалізує проблему психоемоційного стану таких пацієнтів і підкреслює необхідність інтеграції групової психотерапії в комплексну систему медичної допомоги. У дослідженні застосовано якісні методи аналізу: клінічне спостереження, аналіз випадків із практики групової терапії, інтерпретація психодинамічних процесів у малій групі. Учасниками терапевтичної роботи були пацієнти з орфанними та хронічними діагнозами, які проходили амбулаторне та стаціонарне лікування на базі НДСЛ «ОХМАТДИТ» МОЗ України в місті Києві. Психотерапевтична робота проводилася у форматі закритих груп з фокусом на підтримку, вираження емоцій та покращення внутрішнього образу себе.