МЕТОДИКА І ТАКТИКА УЧАСТІ АДВОКАТА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Abstract

Право на звернення особи до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, закріплене безпосередньо в Конституції України, Цивільному кодексі України, Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Виступаючи гарантом такого права, держава встановлює процедури його реалізації, зокрема обов’язок державних органів та їх посадових осіб у визначені терміни розглядати і вживати заходів для вирішення питань, які потребують врегулювання. Важливою складовою в алгоритмі забезпечення особою своїх прав і свобод є гарантія отримання юридичної допомоги, оскільки, зіткнувшись з певною проблемою, пов’язаною з необхідністю застосування законодавчо унормованих процедур (зокрема оскарження певних обставин/дій/рішень у судовому порядку) за відсутності спеціальних юридичних знань і навичок, особа, однозначно, потребуватиме професійної допомоги правника для захисту своїх прав, свобод та інтересів. Тож право на юридичну допомогу виступає гарантією ефективної реалізації процесуальних прав індивіда як учасника цивільного процесу. Однією з важливих гарантій реалізації громадянами права на судовий захист є можливість отримання правничої допомоги. Цивільне процесуальне законодавство України дає право стороні, третій особі, особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. При цьому особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.