МЕХАНІЗМ ДОКАЗУВАННЯ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ = The mechanism of proof in civil proceedings

Abstract

За результатами дисертаційного дослідження розроблено концепцію механізму доказування у цивільному судочинстві у взаємозв’язку між положеннями чинного законодавства України, сучасними доктринальними вченнями та проблемами правозастосовної практики в умовах оновленого процесуально-правового регулювання. Сформульовано поняття доказування як різновиду пізнання, яке поєднує розумову і практичну (процесуальну) діяльність його суб’єктів, спрямоване на досягнення відповідності між обставинами справи та висновками суду щодо цих обставин і здійснюється за допомогою доказів у визначеній законом процесуальній формі. Визначено мету доказування – досягненні істини у справі, під якою слід розуміти відповідність між встановленими обставинами та висновками суду щодо цих обставин. Встановленню підлягають обставини, на підставі яких суд може здійснити кваліфікацію правовідносин у справах позовного провадження, встановити наявність права вимоги у справах наказного провадження, наявність відповідних фактів у справах окремого провадження. Обґрунтовано, що суб’єктами доказування є учасники справи і суд, функції якого в доказовій діяльності зумовлені потребами правосуддя та включають обов’язкове дослідження доказів і їх оцінку, сприяння учасникам справи у витребуванні і забезпеченні доказів, а у передбачених законом випадках також ініціативні дії суду в доказуванні.