АДАПТИВНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ЯК ВАЖЛИВА ГАЛУЗЬ СОЦІАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ

Abstract

У статті розкрито уявлення про адаптивну фізичну культуру як самостійний науковий напрям, основною метою якогоє формування життєво й професійно важливих умінь і навичок, розвиток та вдосконалення фізичних і психологічних якостей осіб з обмеженими можливостями. Вивчення досвіду освітньої діяльності за напрямами підготовки, спеціалізаціями, дисциплінами, педагогічними практиками, що припускають підготовку кадрів з адаптивної фізичної активності, фізичної реабілітації, кінезіотерапії, адаптивного фізичного виховання, активного відпочинку в закладах вищої освіти провідних держав світу, дало змогу глибше зрозуміти філософію, зміст, специфіку роботи з особами, які мають стійкі відхилення у стані здоров’я, уточнити й конкретизувати освітні програми з адаптивної фізичної культури. Адаптивна фізична культура належить до нових напрямів професійної підготовки фахівців та являє собою складне, багатогранне соціально-педагогічне явище, а її теорія є науковим напрямом, що вивчає структуру, функції, принципи, засоби й методи раціонально організованої рухової активності осіб з обмеженими можливостями. Адаптивна фізична культура передбачає залучення широкого кола засобів і методів цього виду культури, яка є базою, основою соціалізації особистості людини з обмеженими можливостями, її адаптації до трудової діяльності або перекваліфікації та взагалі саморозвитку, самовираження й самореалізації. Наголошується на тому, що адаптивна фізична культура являє собою важливу галузь соціальної практики та покликана за допомогою раціонально організованої рухової активності як природного стимулу життєдіяльності, а також із використанням функцій, що збереглися, залишкового здоров’я, природних фізичних ресурсів духовних сил осіб з обмеженими можливостями максимально наблизити психофізичні можливості й особливості організму до вимог суспільства. The article reveals the concept of adaptive physical culture as an independent scientific direction, the main goal of which is the formation of vital and professionally important abilities and skills, the development and improvement of physical and psychological qualities of persons with disabilities. The study of the experience of educational activity by directions of training, specializations, disciplines, pedagogical practices, which involve the training of personnel in adaptive physical activity, physical rehabilitation, kinesiotherapy, adaptive physical education, active recreation in institutions of higher education of the leading countries of the world allowed a deeper understanding of the philosophy, content, specificity work with persons who have persistent deviations in their state of health, clarify and specify educational programs on adaptive physical culture. Adaptive physical culture belongs to the new directions of professional training of specialists and is a complex multifaceted socio-pedagogical phenomenon, and its theory acts as a scientific direction that studies the structure, functions, principles, means and methods of rationally organized motor activity of persons with disabilities. Adaptive physical culture involves the involvement of a wide range of means and methods of this type of culture, which is the basis, the basis of the socialization of the personality of a person with disabilities, his adaptation to work or retraining, and generally self-development, self-expression and self-realization. It is emphasized that adaptive physical culture represents an important branch of social practice and is called for with the help of rationally organized motor activity as a natural stimulus for life, using the functions that have been preserved, residual health, natural physical resources and spiritual forces of persons with disabilities, as much as possible bring the psychophysical capabilities and features of the body closer to the requirements of society.