Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія

Abstract

Цілком зрозуміло, що давати будь"які висновки щодо ідеології ОУН з наміром розставити крапки над“і” було б у сучасних умовах марною справою. Йтиметься лише про певні узагальнення, в основі яких — сучасний стан знання про ОУН. Вихідне положення можна було б сформулювати так: Організація українських націоналістів є невід’ємною частиною української історії й незалежно від політичних уподобань і поглядів її критиків чи апологетів посідає власне місце в цій історії. Ігнорувати або заперечувати це місце, підносити чи абсолютизувати самуОУНне має наукового сенсу і, гадаємо, колись не матиме сенсу громадського. Водночас із"за певної суспільної знервованості довкола цієї проблеми варто пам’ятати, що вона не перебуває у суто науковому полі. Та обставина, що для “оцінки діяльності ОУН—УПА” створено комісію під егідою законодавчого органу держави, свідчить, з одного боку, про надмірну політизованість проблеми і неготовність суспільства до зваженої дискусії, з іншого — про наявність соціального замовлення, яке мають виконати фахові історики, що не може не вплинути на пізнавальну ситуацію. Останні, перебуваючи підвпливом реабілітаційного синдрому чи під тиском настроїв певного сектору українського суспільства, подекуди вдаються до прихованої або явної апології ОУН та УПА (зусилля тих, хто наважується на повторення примітивних пропагандистських стереотипів радянського зразка, не так помітні). Намагання подолати ідеологічні шаблони радянських часів іноді перетворюється або на реставрацію партійної історіографії ОУН, або на створення власних апологетичних шаблонів.