ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ ЯК ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Abstract

Конституційно-правова політика держави спрямована на належне забезпечення прав та свобод усіх учасників суспільних відносин. Однак досягнення цієї важливої мети потребує не лише прийняття необхідних і якісних нормативно-правових актів, але й зумовлюється ефективною практикою реалізації правових приписів. В статті досліджується питання правозастосування як однією з найважливіших форм реалізації права та важливої форми реалізації конституційно-правової політики держави. Аналізуються недоліки сьогоднішньої правозастосовної практики, що зумовлені як недодержанням правил юридичної технології ведення правозастосовної діяльності та юридичної техніки написання правозастосовних актів, так і низькою якістю правового інструментарію. Інструментами удосконалення механізму правового регулювання визначаються не лише якісні та ефективні нормативно-правові акти, прийняті внаслідок плідної співпраці суб’єктів правотворчої і правозастосовної діяльності, але й науково обґрунтована правозастосовна політика, яка визначає основні напрями стратегії і тактики державного управління у сфері реалізації правових норм та має на меті оптимізацію правозастосовного процесу. Робиться висновок, що правозастосування є важливим елементом правореалізаційної форми фактичного втілення конституційно-правової політики України, а науково обґрунтована правозастосовна політика виступає необхідною гарантією практичного забезпечення прав та свобод особи, зміцнення законності і правопорядку, вирішення інших життєво важливих задач. Акцентується увага на тому, що правозастосовна політика не є самостійним явищем, а суто складовим компонентом такого складного, але цілісного та системного явища як правова політика держави, тобто це правова політика у сфері реалізації права. Дослідження правозастосовної політики повинно здійснюватися як на загальнотеоретичному, так і на галузевому рівнях, і в першу чергу на рівні конституційного права.