ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИЙ ТУРИЗМ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА СТРАТЕГІЧНІ ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ

Abstract

Метою дослідження є комплексний огляд сучасних особливостей лікувально-оздоровчого туризму у галузевому та регіональному розрізах, дослідження організаційно-економічних складових цієї сфери з фокусуванням на функціонування санаторно-курортного комплексу та ідентифікація пріоритетних стратегічних векторів активізації й розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Україні. Розглянуто особливості природно-лікувальних ресурсів, які наявні на території України та є базисом розвитку та функціонування лікувально-оздоровчого туризму. Ринок лікувально-оздоровчих послуг вважається одним із найпрогресивніших видів серед туристичних ринків України, а також пріоритетним напрямом туристичної сфери, який найбільше потребує грамотної координації та наукового обґрунтування для успішного подальшого функціонування. Україна має великий обсяг мінеральних вод, лікувальних грязей, кліматичні умови та природні ресурси, які потенційно можуть виводити український лікувально-оздоровчий туризм на європейський (а, можливо, й світовий) туристичний ринок. Зазначено, що зовнішні фактори: недостатність фінансування на медичну та соціальну сферу, погіршення платоспроможності населення, викликане нестабільною політичною ситуацією, безперервним військовим конфліктом, застарілість інфраструктури санаторно-курортного комплексу та інші несприятливі чинники негативно позначаються на тенденціях лікувально-оздоровчого туризму. Лікувально-оздоровчий туризм у своєму розвитку безпосередньо залежить й від ефективності функціонування санаторно-курортного комплексу країни. Професіоналізм українських лікарів має виступати додатковим потужним фактором, який необхідно використовувати у стратегіях активізації та розвитку лікувально-оздоровчого туризму. Окрім того, лікувально-оздоровчий туризм має виконувати й реабілітаційні функції, зокрема, реабілітацію осіб, які безпосередньо постраждали від наслідків військових дій, а у повоєнний час саме на сферу лікувально-оздоровчого туризму має бути покладено окрім безпосередньо лікувальної, ще й соціально-психологічну реабілітацію значної кількості населення.