ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБУВАННЯ ЗАСУДЖЕНИХ У ДІЛЬНИЦІ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ПРИ ВИКОНАННІ ПОКАРАННЯ У ВИГЛЯДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НА ПЕВНИЙ СТРОК

Abstract

Кримінально-виконавче законодавство має своїми цілями виправлення засуджених і попередження вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Завданням установ виконання покарань і правоохоронних органів є не лише виправлення засудженого, а й його ресоціалізація. Ресоціалізаційний процес – це складний організаційний акт, який скеровує засудженого на законослухняний шлях. Безсумнівно, ці цілі поставлені саме перед установами, що виконують покарання, а не перед засудженими. Зазначені установи прагнуть до того, щоб знизити у процесі відбування засудженим покарання рівень суспільної небезпеки їх особистості до такого, який не допускає вчинення нових злочинів. Засуджений, який зазнає кари під час відбування, не зобов’язаний виправлятися, він лише повинен утриматися від вчинення нового злочину. Тому вся відповідальність у процесі виправлення і ресоціалізації засудженого покладається на установи виконання покарань.