ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ ТА ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ СТОСОВНО ЗАСУДЖЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІХ

Abstract

У статті наведено особливості виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі стосовно засуджених неповнолітніх як однієї з уразливих категорій засуджених, правовий статус яких потребує пильної уваги з боку як законотворця, так і правозастосувача. До таких особливостей, за результатами аналізу кримінально-виконавчого законодавства України і практики діяльності виховних колоній, запропоновано відносити: 1) дотримання принципу роздільного тримання засуджених, що зумовлює відбування неповнолітніми позбавлення волі у спеціально призначених для цього установах – виховних колоніях. Наголошено, що виправний виплив на засуджених варто застосовувати від самого початку виконання/відбування покарання, тобто починаючи із приймання особи до виховної колонії. Цей етап є дуже важливим не лише з кримінально-виконавчих, психолого-педагогічних позицій, а і з кримінологічних та оперативно значущих міркувань; 2) специфіка функціонування структурних дільниць виховних колоній (відсутність дільниці посиленого контролю, наявність дільниці соціальної адаптації), що сприяє реалізації принципів диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі стосовно засуджених неповнолітніх; 3) урахування такого критерію, як ставлення до навчання, під час вирішення питання про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання; 4) незастосування таких суворих заходів стягнення, як поміщення у карцер та переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери); 5) застосування специфічних заходів заохочення, спрямованих на покращення процесу ресоціалізації; 6) більш сприятливі умови для закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання за рахунок такого законодавчого інструмента, як можливість залишення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними двадцяти двох років; 7) загальне (за винятком випадків, передбачених законом) правило щодо заборони застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю до неповнолітніх.