Співвідношення кримінально-правової політики з кримінально-виконавчою політикою

Abstract

Статтю присвячено дослідженню понять «кримінально-правова політика», «кримінально-виконавча політика» та основних напрямів їх реалізації у сфері призначення та виконання кримінальних покарань. Визначено особливості співвідношення кримінально-правової політики з кримінально-виконавчою політикою. Доведено, об’єднання у кримінальній політиці кількох видів діяльності з реалізації кримінальної відповідальності та інших заходів кримінально-правового характеру на злочинність, що послужило основою виділення у літературі трьох основних напрямів кримінальної політики: кримінально-правової політики, кримінально-процесуальної політики та кримінально-виконавчої політики. Встановлено, що зміст кримінально-правової та кримінально-виконавчої політики складає правотворчу діяльність держави з видання кримінально-правових та кримінально-виконавчих норм, діяльності з їх офіційного тлумачення та застосування. Незважаючи на те, що кримінально-виконавча політика разом з кримінально-правовою, кримінально-процесуальною є складовими частинами політики у сфері боротьби зі злочинністю, для неї притаманні свої особливі характерні ознаки, критерії, які слід використовувати для диференціації напрямів кримінально-виконавчої політики України. У процесі дослідження питання взаємодії кримінально-правової та кримінально-виконавчої політики визначено, що до спільного знаменника можна звести принципи кримінально-виконавчої та кримінально-правової політик, зокрема в частині загальноправових та міжгалузевих їх видів. Також, кримінально-правова політика формує поняття «покарання» та визначає систему покарань, а кримінально-виконавча політика визначає порядок реалізації цих покарань; кримінально-правова політика окреслює мету покарання, а кримінально-виконавча політика визначає стратегію та тактику, форми й методи її досягнення. Визначено, що найбільш оптимальним вектором розвитку кримінально-правової та кримінально-виконавчої політики є їх паралельна гуманізація.