Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://library.megu.edu.ua:9443/jspui/handle/123456789/2847
Назва: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РФ ЗА АГРЕСІЮ ТА ІНШІ МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМИ ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ МІЖНАРОДНИХ СУДІВ
Інші назви: RESPONSIBILITY OF THE RUSSIAN FEDERATION FOR AGGRESSION AND OTHER INTERNATIONAL CRIMES AGAINST UKRAINE IN THE CONTEXT OF THE PROBLEM OF ENFORCEMENT OF DECISIONS OF INTERNATIONAL COURTS
Автори: Волощук, О. Т.
Voloshchuk, O. T.
Ключові слова: міжнародне право
міжнародні відносини
агресія
геноцид
злочинів проти людяності
військових злочинів проти України
рішення міжнародних судових установ
міжнародні інституції
міжнародний суд ООН
міжнародний кримінальний суд
Європейський суд з прав людини
військовий трибунал
Рада Безпеки ООН
принципи міжнародного права
міжнародна відповідальність
міжнародні злочини
рішення міжнародних судів
міжнародні судові установи
Дата публікації: 2022
Видавництво: Чернівецький юридичний інститут Національного університету «Одеська юридична академія»
Бібліографічний опис: Волощук О. Т. Відповідальність РФ за агресію та інші міжнародні злочини проти України в контексті проблеми виконання рішень міжнародних судів / О. Т. Волощук // Juris Europensis Scientia . - 2022. - Вип. 2. - С. 126-130.
Короткий огляд (реферат): У статті розкрито питання про проблемні аспекти притягнення до відповідальності рф за вчинення актів агресії, геноциду, злочинів проти людяності та військових злочинів проти України у рамках міжнародного права на підставі рішень міжнародних судових установ. Особлива увага автором звертається на труднощі, які виникатимуть у процесі виконання судових рішень міжнародних інституцій, а саме: Міжнародного суду ООН, Міжнародного кримінального суду, Європейського суду з прав людини. Робиться висновок про те, що наразі створення Спеціального військового трибуналу є єдиним виходом для України, який дозволить домогтися притягнення до відповідальності рф. Тому робота по його створенню та відповідно прийняттю статуту вважає автор має бути виконана у найкоротші строки і обов’язково із залученням більшості держав. Таку думку автор аргументує тим, що існує реальна загроза поширення російської військової агресії на інші території європейських держав та застосування ядерної зброї. Також не менш конструктивним було би провести реформування Ради Безпеки ООН. Держава, яка порушує усі без виключення основні принципи міжнародного права, які є нормами імперативного характеру (jus cogens) – принципи щодо заборони агресії, мирного врегулювання міждержавних спорів, невтручання у внутрішні справи, суверенної рівності держав, співробітництва, права нардів на самовизначення, поваги прав людини, територіальної цілісності, недоторканості державних кордонів, pacta sunt servanda, – і слугують фундаментом міжнародного права, правопорядку та спрямовані передусім на забезпечення міжнародного миру та безпеки людства, не може бути постійним членом РБ, оскільки це суперечить основній меті і відповідно функціям цього органу ООН. Згідно з п. 1 ст. 24 Статуту ООН на РБ покладено головну відповідальність від імені усієї міжнародної спільноти за підтримання міжнародного миру та безпеки. Зроблено висновок про те, що незважаючи на численні проблеми, які виникатимуть, як у процесі розгляду справ в міжнародних судах, так і на стадії виконання.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://doi.org/10.32837/chern.v0i2.359
https://library.megu.edu.ua:9443/jspui/handle/123456789/2847
Розташовується у зібраннях:Міжнародне право та національні правові системи

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
2022.pdf127.24 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.

Інструменти адміністратора