РЕКЛАМНИЙ ДИСКУРС: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ФУНКЦІЇ

Abstract

У фокусі нашого дослідження знаходиться рекламний дискурс та його прагмалінгвістичні характеристики. Рекламний дискурс як один із різновидів інституційного має наскрізний впливовий і семіотичний характер. І саме реклама відіграє значну роль у процесі здійснення впливу на реципієнта. Реклама як маркетинговий інструмент у сфері туризму спрямована на створення символічних очікувань у потенційного споживача туристичних послуг. Через рекламу здійснюється сугестивний вплив на реципієнта, тобто керування посткомунікативними діями або поведінкою адресата. Реклама пропонує готові рішення певних проблем/питань, навчає, впроваджує автоматичну стандартну поведінку, нав’язує певний стиль життя, мовленнєві шаблони через текстові, візуальні та аудіорепрезентації, що в сукупності відбивається на подальших діях реципієнта або зумовлює його поведінку. У типології дискурсу рекламний дискурс належить до статусно орієнтованого в парадигмі соціолінгвістичного параметра згідно з формулою спілкування «сугестор (адресант) – сугерент (адресат)». Варто наголосити, що задля досягнення кінцевої мети рекламного дискурсу, а саме переконати адресата в позитивних та дружньо маркованих намірах адресанта, дискурс переходить у статус особистісно орієнтованого. Прагмалінгвістичний параметр рекламного дискурсу постає у вирізненні спілкування як діяльності з певними мотивами, цілями, стратегіями та способами реалізації. Структурний аналіз рекламного дискурсу вирізняють кілька компонентів, кожен з яких має свої функції: слоган, заголовок та основний текст реклами. Рекламний дискурс можна розглядати як симбіоз персуазивного, аргументованого та емотивного компонентів, що дає нам змогу розглядати його як цілеспрямовану комунікацію, в якій широко застосовуються методи та засоби сугестивного впливу з єдиною кінцевою метою – досягти очікуваних посткомунікативних дій із боку реципієнтів.