Please use this identifier to cite or link to this item: https://library.megu.edu.ua:9443/jspui/handle/123456789/6665
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorМенжулін, В. І.-
dc.date.accessioned2026-06-15T12:31:25Z-
dc.date.available2026-06-15T12:31:25Z-
dc.date.issued2021-
dc.identifier.citationМенжулін В. І. Зиґмунд Фрейд і Карл Юнґ про міфи та архетипи колективного несвідомого: неусвідомлена схожість. Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство. 2021. Т. 8. С. 25-37.en_US
dc.identifier.urihttps://library.megu.edu.ua:9443/jspui/handle/123456789/6665-
dc.description.abstractМіж психоаналізом Зиґмунда Фрейда та аналітичною психологією Карла Ґустава Юнґа існує чимало відмінностей, і деякі з них є надзвичайно важливими. Дуже поширеною є думка, згідно з якою одним із найнаочніших прикладів цього ідейного протистояння можуть слугувати Фрейдові та Юнґові погляди стосовно міфології. Прихильники цієї точки зору вважають, що К. Юнґ значно більше цікавився міфологічною проблематикою і його теорія міфу виявилася набагато глибшою і розвиненішою, ніж Фрейдова. Зокрема зазначають, що З. Фрейд був зосереджений виключно на розвитку психіки індивіда, тоді як К. Юнґ нібито дійшов справжніх витоків міфотворчості у колективному несвідомому, що є осадом величезного історичного досвіду людства. У статті показано, що такі твердження відображають не реальний стан справ, а точку зору, яку після свого розриву із З. Фрейдом поширював К. Юнґ. Насправді засновник психоаналізу теж мав стійкий і глибокий інтерес до міфології. Проявом цього стало формування психоаналітики міфу – специфічного напряму досліджень, до якого у перші роки існування психоаналітичного руху долучилася ціла низка його перших представників, зокрема Франц Риклін, Карл Абрагам, Ото Ранк, Ернест Джонс та власне К. Юнґ. Принципово, що З. Фрейд та К. Юнґ, як до, так і після розриву, що відбувся у 1913 р., були та назавжди залишилися прихильниками розгляду людини й культури крізь призму низки тогочасних біологічних концепцій. Ідеться про принцип успадкування набутих властивостей (ламаркізм) та ідею, що онтогенез є рекапітуляцією філогенезу («біогенетичний закон»). Відповідно до ламаркістсько-біогенетичних припущень, як Фрейд, так і Юнґ знаходили витоки міфології у колективному історичному досвіді людства. У статті продемонстровано, що образ Едіпа і пов’язані з ним мотиви інцесту та батьковбивства відіграють у Фрейдовій (та фрейдистській) моделі міфотворчості майже таку саму роль, як і архетипи колективного несвідомого у концепції міфу К. Юнґа та його послідовників.en_US
dc.publisherНаукові записки НаУКМА.en_US
dc.subjectЗиґмунд Фрейдen_US
dc.subjectКарл Ґустав Юнґen_US
dc.subjectламаркізмen_US
dc.subjectбіогенетичний законen_US
dc.subjectміфen_US
dc.subjectміфологіяen_US
dc.subjectнесвідомеen_US
dc.subjectархетипи колективного несвідомогоen_US
dc.titleЗИҐМУНД ФРЕЙД І КАРЛ ЮНҐ ПРО МІФИ ТА АРХЕТИПИ КОЛЕКТИВНОГО НЕСВІДОМОГО: НЕУСВІДОМЛЕНА СХОЖІСТЬen_US
dc.title.alternativeSIGMUND FREUD AND CARL JUNG ON MYTHS AND ARCHETYPES OF THE COLLECTIVE UNCONSCIOUS: UNNOTICED SIMILARITYen_US
dc.typeArticleen_US
Appears in Collections:Сучасні проблеми глибинної психології

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
2021-Menzhulin_Zygmund_Freid_i_Karl_Yung_pro_mify_ta_arkhetypy.pdfЗиґмунд Фрейд і Карл Юнґ про міфи та архетипи колективного несвідомого: неусвідомлена схожість326.24 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Admin Tools