Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://library.megu.edu.ua:9443/jspui/handle/123456789/6665| Назва: | ЗИҐМУНД ФРЕЙД І КАРЛ ЮНҐ ПРО МІФИ ТА АРХЕТИПИ КОЛЕКТИВНОГО НЕСВІДОМОГО: НЕУСВІДОМЛЕНА СХОЖІСТЬ |
| Інші назви: | SIGMUND FREUD AND CARL JUNG ON MYTHS AND ARCHETYPES OF THE COLLECTIVE UNCONSCIOUS: UNNOTICED SIMILARITY |
| Автори: | Менжулін, В. І. |
| Ключові слова: | Зиґмунд Фрейд Карл Ґустав Юнґ ламаркізм біогенетичний закон міф міфологія несвідоме архетипи колективного несвідомого |
| Дата публікації: | 2021 |
| Видавництво: | Наукові записки НаУКМА. |
| Бібліографічний опис: | Менжулін В. І. Зиґмунд Фрейд і Карл Юнґ про міфи та архетипи колективного несвідомого: неусвідомлена схожість. Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство. 2021. Т. 8. С. 25-37. |
| Короткий огляд (реферат): | Між психоаналізом Зиґмунда Фрейда та аналітичною психологією Карла Ґустава Юнґа існує чимало відмінностей, і деякі з них є надзвичайно важливими. Дуже поширеною є думка, згідно з якою одним із найнаочніших прикладів цього ідейного протистояння можуть слугувати Фрейдові та Юнґові погляди стосовно міфології. Прихильники цієї точки зору вважають, що К. Юнґ значно більше цікавився міфологічною проблематикою і його теорія міфу виявилася набагато глибшою і розвиненішою, ніж Фрейдова. Зокрема зазначають, що З. Фрейд був зосереджений виключно на розвитку психіки індивіда, тоді як К. Юнґ нібито дійшов справжніх витоків міфотворчості у колективному несвідомому, що є осадом величезного історичного досвіду людства. У статті показано, що такі твердження відображають не реальний стан справ, а точку зору, яку після свого розриву із З. Фрейдом поширював К. Юнґ. Насправді засновник психоаналізу теж мав стійкий і глибокий інтерес до міфології. Проявом цього стало формування психоаналітики міфу – специфічного напряму досліджень, до якого у перші роки існування психоаналітичного руху долучилася ціла низка його перших представників, зокрема Франц Риклін, Карл Абрагам, Ото Ранк, Ернест Джонс та власне К. Юнґ. Принципово, що З. Фрейд та К. Юнґ, як до, так і після розриву, що відбувся у 1913 р., були та назавжди залишилися прихильниками розгляду людини й культури крізь призму низки тогочасних біологічних концепцій. Ідеться про принцип успадкування набутих властивостей (ламаркізм) та ідею, що онтогенез є рекапітуляцією філогенезу («біогенетичний закон»). Відповідно до ламаркістсько-біогенетичних припущень, як Фрейд, так і Юнґ знаходили витоки міфології у колективному історичному досвіді людства. У статті продемонстровано, що образ Едіпа і пов’язані з ним мотиви інцесту та батьковбивства відіграють у Фрейдовій (та фрейдистській) моделі міфотворчості майже таку саму роль, як і архетипи колективного несвідомого у концепції міфу К. Юнґа та його послідовників. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://library.megu.edu.ua:9443/jspui/handle/123456789/6665 |
| Розташовується у зібраннях: | Сучасні проблеми глибинної психології |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| 2021-Menzhulin_Zygmund_Freid_i_Karl_Yung_pro_mify_ta_arkhetypy.pdf | Зиґмунд Фрейд і Карл Юнґ про міфи та архетипи колективного несвідомого: неусвідомлена схожість | 326.24 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.
Інструменти адміністратора