ГУМАНІСТИЧНИЙ ПСИХОАНАЛІЗ ЕРІХА ФРОММА ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ СУЧАСНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ

Abstract

У статті проаналізовано внесок відомого німецького філософа і неофрейдиста Е. Фромма у поширення ідей психоаналітичної педагогіки. Розкрито погляди Е. Фромма на проблеми формування особистості, філософію освіти, організацію навчання та виховання майбутнього покоління. Здійснено порівняльний аналіз поглядів радянських та сучасних українських науковців на значення ідей Е. Фромма. Встановлено, що теоретичні погляди Е. Фромма були суголосні з ідеями представників антипедагогіки і полягали в дескулізації та поширенні альтернативних освітніх технологій. Доведено, що на відміну від фрейдистів, які розглядали розвиток особистості у контексті біологічної обумовленості, в ідеях Е. Фромма головна увага приділялась соціальному середовищу і культурі, в якій зростає людина. Е. Фромм переконував, що у випадку, якщо особистість відчуває зневіру та емоційно придушена життєвими негараздами, в її поведінці домінуватимуть руйнівні потяги та бажання підкорити собі ворожий світ. Якщо ж людина оточена любов'ю, атмосферою свободи та добра, а для її самореалізації створені необхідні умови, то в її поведінці домінуватимуть лібідозні потяги, спрямовані на співпрацю та взаємопідтримку. Зроблено висновок, що концепція психоаналітичної педагогіки у поглядах Е. Фромма набула рис культурної антропології і почала враховувати ідеї соціальної філософії в освіті. Незважаючи на те, що Е. Фромм не написав цілісного педагогічного трактату, всі його творчі доробки були пронизані ідеями перевиховання та формування нової людини і суспільства. Зважаючи на міжнаціональні протиріччя і посилення гуманітарної кризи у світі, перспективи подальших розвідок вбачаємо у дослідженні ідей інших неофрейдистів, зокрема К. Хорні, Г. С. Саллівана та А. Кардінера.