Провноваження слідчого при обранні, зміні та скасуванні заходів забезпечення кримінального провадження

Abstract

Дисертація є першим у науці спеціальним комплексним дослідженням повноважень слідчого при обранні, зміні та скасуванні заходів забезпечення кримінального провадження. У дисертації досліджено доктринальні підходи до категорії «заходи забезпечення кримінального провадження», зокрема, у аспекті співвідношення із категорією «кримінально процесуальний примус»; доведено, що елемент примусу у процесуальних діях може мати: а) основний характер і зовнішнє спрямування (як правило, щодо забезпечення належного виконання особою її кримінально процесуальних обов'язків); б) допоміжний характер, який є супутнім для реалізації мети процесуальної дії. Визначено критерій виокремлення заходів забезпечення кримінального провадження та корегування їх нормативного переліку, яким є основний характер примусу, що має самостійне і зовнішнє спрямування і стосується забезпечення належної поведінки особи при виконанні кримінально процесуальних обов'язків різного спрямування, і полягає в обмеженні прав та свобод особи. Сформульоване визначення заходів забезпечення кримінального провадження це регламентовані нормами кримінального процесуального законодавства із дотриманням вимог «якості закону» кримінально процесуальні засоби, які мають характер примусу самостійного і зовнішнього спрямування, що полягає в обмеженні прав та свобод особи, які застосовуються на підставах, умовах та в обсязі, співмірних меті забезпечення дієвості кримінального провадження. На основі виділеного критерію запропоновано наукову модель системи заходів забезпечення кримінального провадження та доповнення до КПК щодо її забезпечення кримінального провадження та доповнення до КПК щодо її нормативного закріплення.