ІМЕРСИВНА ЖУРНАЛІСТИКА: ВІД ВИТОКІВ ДО СУЧАСНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Abstract

Розмову про імерсивну журналістику, її специфіку та дієвість варто розпочати із визначення поняття «імерсивний» та аналізу специфіки його впровадження в медіадіяльність. Термін «імерсивний» (від англ. immersive – занурення) запропонували в 1995 р. американські дослідники з Інституту технологій Нью-Джерсі Френк Біокка та БенДелані, присвятивши імерсивним віртуальним технологіям цілу главу системної праці «Комунікація в епоху віртуальної реальності». Автори дослідження вважали, що під «імерсивністю» слід розуміти стан, у якому «віртуальне середовище занурює сприйняття користувача у стимули, згенеровані комп’ютером (тут і далі переклад іншомовних джерел наш – О.К.). Чим більше система захоплює почуття і блокує стимули з фізичного/реального світу, тим більше вона вважається імерсивною» (Biocca & Delaney, 1995). Детальніше феномен імерсивності аналізується в роботі Боба Г. Уїтмера та Майкла Дж. Зінгера (Массачусетський технологічний інститут) «Вимірювання присутності у віртуальному середовищі: анкета присутності» і тлумачиться як «певний психологічний стан, який характеризується сприйняттям себе оточеним, включеним із можливістю взаємодії із середовищем. Цей стан забезпечується безперервним потоком стимулів і відчуттів» (Witmer & Singer, 1998). У 2011 р. Даніель Смолл із Сандійських національних лабораторій (США), запропонувавши новий термін «імерсивна віртуальна реальність» (lmmersive Virtual Reality – iVRJ), розширив імерсивність до стику науки та технологій, вбачивши в ній необхідність для того, щоб «користувач відчував присутність через перцептивне, когнітивне й функціональне занурення та взаємодію в середовищі, створеному комп’ютером» (Small, 2011).